Freya

І от в нормі щоб кохати, людина спочатку спершу просто заводить собі друзів і подруг. Вчиться дружити з кимось не із кола родини.
А тепер уяви: ти на роботі, ти хочеш заговорити із колегами. Обговорити із кореянкою корейську кухню і хангиль, - чи складний?
Обговорити із начальником Google аналітику. Попросити того чувака з вейпом не вейпити так сильно (їх потім відучили, пожежна сигналізація спрацьовувала).
А натомість в голові безкінечна наче гра про якихось двох моральних уродів, з яких один - виродок і прикидується, інший жорстоке бидло.
І все, ти не можеш нічого зробити.
А потім ти хочеш поговорити на новому офісі з дівчатами щодо того з ким ходити в зал внизу - щоб не так страшно, бо там тільки ліфт без сходів.
І теж не можеш, але - ВЖЕ. Бо перед тим період першого контакту знайомства теж упущений.
А потім з тебе глузує весь твій відділ, бо саме ти по їх словам з усього відділа більше всіх педалювала всім ідею зробити фірмі спортзал. І купа мужиків туди пішли, а ти ні.
І ота кореянка теж, а ти ні. І ти знову хоче обговорити аналітику, - з нею платять трохи більше, - але натомість беруть двох дівчат які це вміють, а тебе просто навіщось шлють на тричі прокляту гру.
І ти весь час ідеш, думаєш: "Та десь же колись були оці початкові фрази розмови, так?? Були ж?? Десь же??".
А їх нема. І натомість навколо бігають різні знайомі. Одна з яких вже не відрізнить навіть якщо ти її щиро ненавидиш, а не персонажка її персонажку.
Щось кажуть. А тисидиш наче у вакуумі що стає ще більше. І втрачаєш місяць за місяцем комунікативність.
А потім, через роки, пригадуєш, як благала зупинитись, але не виходило навіть благати, фразою про "нікому-не-кабельність".
і от з тебе інші люди роблять в буквальному сенсі божевільну, бо на їхню думку з божевілля прекрасна метафора трансгендерності. І ці люди... трансактивіст і його баришня.
А навіщо??? Щоб потім була нервова тіпанка на тему трансгендерів? Щоб їх щиро ненавиділи замість бути союзницею???
Фрейя!!! Чому??? Чому жодне божество роками не чуло моїх сліз??? Чому???
І далі я день за днем просто втрачала коло спілкування, бо якийсь одоробел вирішив що "ось цьому жирожопу ми зробимо коло спілкування на час коли піде його дівчина-лесбійка, лесбійки навіть із фікто-орієнтацією ніколи не любитимуть трансмужиків", але якось не зрозумів, що результат "вийшла із спільноти і втратила навичку легкого набуття кола спілкування" це взагалі не те.
А втратила тому що дехто Кулішов вирішив що "вміти видохнути, поглянути на світ і почати життя спочатку навіть після кабздеця" те ж саме що і легковажність, і за це також розтоптував.
Він не прощає наявності дружби у людей, цей ваш львівський патороч.
Фрейя. Чому цих моїх сліз жодне божество не чуло??? Чи світ оглух??? Чому єдиними людьми які їх чули, були батьки 60+ років, які і самі-то не сказати що дуже комунікативні...

І от ця скотина заводить мене у магаз де фарба для волосся. ЗМУШУЄ придбати рожеву. Два відтінки одразу. Без висвітлювача від неї. Я дивлюсь, купляючи, і не розумію: НАВІЩО???? В мене вже сивина, і я навмисно її не фарбую - бо це пам"ять про березень 2022-го.
Чи щоб я зробилась схожою на молодящихся бабців??? Це огидно, коли дамочка років едак 40 намагається прикинутись 30-річною, а 30-річна 20-річною. Всі ці безглузді цяцьки ще гірше чим субкультурне, всі ці паторочні кольорові пасма і інше.
З таким кольором волосся у нас по парку ходять літні жінки років по 70. Я би в житті собі так не зробила. А я дивлюсь на косметику що псується в шафі і кожного разу думаю: боги мої, я алергік, нащо я її накупляла??? Я не ношу її не з фемінізму, а тому що алергік. І не вмію. І 10 років тому мріяла не суванням заліза в мочку вух зайнятись (боги ої, як я ненавиділа оце катування металом в вухах), а навчитись правильно фарбувати лице і купляти гіпоалергенну косметику...
І щоб життя не приносило мені те, чого я прагла, запізно.
Бо все воно - наче штани як на панка, які я би носила років у 18, але не всралось в 25+.
І все воно надто пізно.
І все перетворюється у прірву, яка знову стає прірвою, і я звикаю що обабіч мене завжди іде страх, - що я щось не так зроблю. І я ненавиджу джерело цього страху.
ЩОБ ТИ САМ ТАК ЧОГОСЬ В ЖИТТІ БОЯВСЯ ШАХІВНИЦЯ ТИ ХОДЯЧА!!! НЕХАЙ ТОБОЮ БОГИ В КАРТИ ГРАЮТЬ!!! ВСІ ПАДЛА ТОБОЮ ГРІБУЧИЙ КУЛІШОВ!!!
І по принципу хто що виграв, і розсвіжували!!!!

Проклинаю Кулішова не практикувати з музикою.
Найбільша музика в житті кожної жінки - це перші слова її дитини.
Я вже зараз би мала би чути не перші слова навіть, а цілі речення і мову від моїх дітей. Я собі робила чекпоінтом точку у часі - я її побачила. І я в цій точці бездітна, мені майже 35, і ридаю кожен вечір без дітонародження. Через те що ти мене підсунув богові брехні.

Анохін, будь проклятий: нікому ніколи не відкривати езотеричних "шляхів". Бо зараз єдині шляхи які ти сам можеш відкрити, - демонічні. Аж поки не втратиш роги, що стирчать у тебе з лоба, і не станеш просто людиною, - ніяких езотеричних практик і ніяких твоїх втручань в шляхи інших людей. Через тебе був критично ослаблений чужий храм, і невинні можуть опинитись на шляху мучеництва. Яке відпочатково їм і не було потрібно, бо вони дуже нормальні і добрі люди. Пішов геть від езотеричних практик.

Ну що ж. Цей онлайн-храм вистояв.
Благословляю його на стійкість і в подальшому. І на те що він буде знову повний віруючих.

Християнство, Анохін?
А я не буду тебе благословляти. Тебе немає і не було за що благословляти. Принципово.
Я не християнка. Ці 10 років були важкі, але імена християнських богів тут недоречні.
Бо християнські боги ніяк не захистили мене свого часу від Анохіна. Вони, звісно, теж боги, і синкретика з християнством своєрідна, але вони тут недоречні.
А цей храм - можна. Він вистояв. Він вистоював в будь які кризи, скільки стоїть. І нехай вистоїть і в подальшому.